Наближається до завершення третина терміну, відпущеного українцям для “нульового” декларування. Хоч як лякають платників податків “фіскальні мужі” з податкового комітету ВРУ, міністерства фінансів і податкової служби, а процес особливо не йде.
До речі, самі ідеологи податкової амністії очікували вивести на світ 20-30 млрд дол, а до бюджету назбирати 2-3 млрд дол. Проте за фактом під прожектора формальної економіки відправлено менше 300 млн гривень, а до бюджету потрапить ще менше — близько 10 млн грн.
Хоча, якщо вірити офіційній статистиці, у нас 30% грошей у тіні, в Україну трудові мігранти надсилають 12-13 млрд дол на рік, а розміри втечі/виводу активів можна порівняти з іще одним річним ВВП.
Як у Шрі-Ланці, тільки навпаки. Чому не “злетить” податкова амністія Зеленського
Тобто про ефект детінізації навіть не йдеться — десятитисячні частки відсотка. А отже, настав час шукати винних.
До глибини гаманця. Чому провалилася податкова амністія в Україні
Перші вже на підході. Ними виявилися українські банки, які підступно саботують реформу та не відкривають рахунки всім охочим: “Національному банку надходять звернення, у тому числі на телефонну “гарячу лінію”, від громадян, які мали намір скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням і зверталися до банків (відділень банків) для відкриття спеціальних рахунків особисто, але отримали відмову в наданні такої послуги”, — зазначається у внутрішньому листі НБУ від 07.12.2021 року.
Скажу відразу, краще від листа не буде, оскільки Меморандум із МВФ зобов’язав НБУ перевірити комерційні банки, які беруть участь у процедурах спеціального декларування, щодо дотримання законодавства щодо боротьби з відмиванням брудних грошей.
Погодьтеся, безглуздо втрачати ліцензію або бути оштрафованим на велику суму через погано прописані гарантії та процедури податкової амністії. Банкам безпечніше та простіше відмовляти й надалі.
Тож пошук винних продовжиться.
